Вирощує 70 тонн ягід за сезон: фермер із Гощанщини веде бізнес там, де були радянські руїни

Уже понад шість років у селі Бочаниця на Гощанщині розвивається підприємство «Смачна ягідка». За сезон тут вирощують близько 70 тонн ягід. Проте перед тим, як зібрати перший урожай, колектив два роки розчищав орендовану ділянку від радянського спадку – фундаментів колгоспних приміщень і сміття.

Про проблеми українських ягідних господарств, «перспективні культури» та рекультивацію ґрунтів журналістка Район.Гоща поспілкувалася з очільником підприємства Петром Нікітчуком та завідувачем кафедри агрономії Луцького національного технічного університету Миколою Зінчуком.

Ми утилізували приблизно тисячу кубів сміття

Вперше про власну плантацію Петро замислився у 2009 році, коли поїхав в Польщу на заробітки. 

«Подивився як все працює. Мені сподобалось. У нас такого тоді не було. Одиниці на всю країну вирощували малину та полуницю в промислових масштабах, тому я подумав, що це перспективна справа», – пояснює чоловік.

Петро Нікітчук з рідними

Проте, щоб все реалізувати – знадобився час. Лише у 2018 році фермеру вдалося взяти в оренду перші сім гектарів землі. Це була територія колишнього колгоспу. Окрім фундаментів старих споруд, на території за роки утворилося стихійне сміттєзвалище. 

«Довелось все прибирати та вивозити. Пішло десь два роки, щоб привести все до ладу. Приблизно ми утилізували тисячу кубів сміття. На жаль, точної цифри сказати не можу, бо не фіксували це в процесі», – розповідає фермер.

Чоловік зазначив, що обрав цей шлях, бо дрібному підприємцю складно боротися за оренду, навіть п’яти гектарів ріллі з великими аграрними гігантами.

«На Рівненщині з 2015 року такий тип оренди поступово набирає оборотів. Наше підприємство напевно було першим в області, хто пройшов цей шлях і отримав результат», – каже аграрій.

Петро Нікітчук пояснює, що є колишні сади, які можна використовувати під багаторічні насадження, але земля під ними більш виснажена. Тому використовувати ділянки, де були колишні колгоспи – доцільніше. 

Правильно зроблена рекультивація може відновити властивості ґрунту

Микола Зінчук

«Безпечність ділянки залежить від того, наскільки глибоко проведена рекультивація, бо скрізь у цивілізованому світі – це усталена практика. Спочатку розформовується звалище, а після проходить етап рекультивації – фактично, створюється новий родючий шар», – пояснює кандидат сільськогосподарських наук Микола Зінчук. 

Зі слів науковця, у країнах Європейського Союзу на такі землі кладуть гідроізоляційну мембрану, яка створює додатковий захисний бар’єр. І вже зверху фермери вирощують досить широкий спектр культур. Наприклад, у Нідерландах на таких ділянках росте сіно. 

«Будівельне сміття не буде мати особливо негативного впливу. Це більше впливатиме на незручності обробки ґрунту, оскільки це механічні перешкоди. А з приводу побутового сміття, яке звозили люди, то органічні відходи навпаки дають лише позитивний вплив. Несприятливо можуть впливати хіба що різні пластмаси. Але якщо правильно і глибоко зроблена рекультивація, то можна відновити властивості ґрунту», – зазначає доцент.

Микола Зінчук каже, що ще 15–20 років тому на Поліссі практично все було заросле бур'яном. Але у 2011–2012 роках відбувся бум, і зараз важко знайти незайняту ділянку. А у зв'язку з нападом росіян, попит на землю зріс ще більше. Тому аграрії шукатимуть всілякі способи використовувати навіть малопродуктивні землі. 

Для цього, за словами науковця, нині існує безліч різноманітних технологій, які дозволяють поступово відновлювати землі. Найпростіша – це травопільна система, або просто сінокоси чи пасовища. Також може бути ремедіація, фіторемедіація, біоремедіація, землювання, глинування та піскування. Все залежить від виду деградації ґрунту. 

«Хоча це й не дешеве задоволення, але через відсутність альтернативи набуватиме популярності», – каже Микола Зінчук.

Читайте також: Гній і Закон: що потрібно українським ґрунтам

Перспективна ягода, садіть, ми будемо купувати

Спочатку підприємець планував закласти горіховий сад, але обміркувавши, що  першого врожаю доведеться чекати 5–8 років, передумав і вирішив зосередитись на ягодах.

Перед тим, як використовувати землю, вона пройшла процес рекультивації (відновлення). Першу ділянку на 4,5 гектара засадили порічками.

«Я обдзвонив всі заморозки на Рівненщині, і на той момент порічка була найдорожчою ягодою. Всі казали: «перспективна ягода, садіть, ми будемо купувати». А коли ми через три роки її виростили, то виявилось, що вона вже нікому непотрібна і вартує копійки», – пригадує фермер.

Друга на черзі була лохина. Але перед висадкою аграрій замовив аналіз ґрунту, і з’ясувалось, що земля для цього не сприятлива. Для цієї культури потрібен піщаний ґрунт, і, щоб на коріння завжди потрапляла чиста вода. Тому лохини висадили лише для проби 50 соток, а для великої ділянки обрали малину та смородину. 

Наразі підприємство вирощує такі сорти малини як «Джоан Джей», «Харітейдж» і «Полана», а смородина – «Тібен». Сорти підбирали, щоб родили поступово впродовж сезону. 

«Цьогоріч малина дала непоганий урожай, хоча клопоту біля неї вистачає. Особливо з сортами,  які треба підв'язувати. Але у всіх сортів свої особливості, десь краща ягода, а десь більший врожай», – наголошує Петро. 

Загалом за сезон господарство вирощує близько 30 тонн порічки, 30 тонн малини та 10 тонн смородини.

Читайте також: Культура з поганою репутацією: хто, як і навіщо взявся вирощувати топінамбур на Волині

Знайти зараз садівника майже нереально

«Війна вплинула на все. Тяжко зібрати людей на збір ягід. Немає трактористів, щоб на постійній основі все обслуговували. Ніхто не хоче йти на роботу, бо боїться мобілізації. А бронювання на наш тип підприємства немає», – пояснює чоловік.

Тому зараз на плантаціях працюють жінки, чоловіки старшого віку та підлітки. Як зазначає фермер, знайти зараз кваліфікованого працівника, а особливо садівника, майже нереально.

Окрім війни, на роботу підприємства впливає також і зміна клімату, яка, зі слів підприємця, останні роки стає більш відчутною.

«Працювати в ягідництві на сьогодні без поливів – лотерея. Пішов дощ – все добре, не пішов – всохло», – наголошує фермер. 

Минулого та позаминулого року, коли була досить сильна посуха, працівники не встигли кинути крапельне зрошення на деякі ділянки, і через це всохло чотири гектари малини. На осінь довелось все пересаджувати.

Окрім того, впливає на процес ціна на добрива. 

«Дефіциту на ринку немає, але ціни захмарні. Ми у своїй роботі використовуємо більше органічні добрива, але мусимо також додавати азот», – каже фермер.

Але попри всі виклики підприємство Петра Нікітчука шукає можливості та планує розвиватись. В найближчій перспективі – облаштування своєї невеликої заморозки. Планують купувати ягоду в людей і зберігати свою.

«Вже почали будівництво, і одразу заклали бюджет на генератори, щоб мати більше свободи, враховуючи енергетичну ситуацію в країні», – пояснює аграрій.

Поки їх ринок збуту – Рівненщина. Співпрацюють переважно з кондитерськими цехами. Але в далекій перспективі сподіваються освоїти нові регіони та вийти на європейський ринок.