На території Дорогобузького Городища виявили приватну забудову

23 Квітня 2020, 12:51

2244

Городище

На території пам'ятки національного значення Дорогобузького Городища виявили приватну забудову.

Про це повідомляє голова Гощанської РДА Василь Романюк у фейсбуці.

На площі охоронної зони об'єкту національної археологічної спадщини виявили приватну власність, на якій знйшли приватну забудову.

Василь Романюк повідомляє, що технічна документація є як на земельну ділянку, цільове призначення, якої було змінено, так і на об'єкт нерухомості. «Узаконення» ділянки відбулося в липні 2014 року.

Для встановлення всіх обставин, спільно з обласним управлінням культури та туризму скеровані звернення до поліції та прокуратури. Очільник Гощанського району впевнений, що справа матиме резонанс та будуть встановлені всі відповідальні.

На генеральному плані села позначено вільні земельні ділянки з цільовим призначенням. Перед розробкою цього документа вивчається історична спадщина населеного пункту та наноситься історичний ареал.

Історична довідка:

Населений пункт становить Городище і селище літописного міста Дорогобуж (село Дорогобуж Гощанського району) охоронний номер 170003-Н. Пам’ятка взята на державний облік рішенням Рівненської обласної ради народних депутатів № 82-р від 29.02.1984 року. Постановою Кабінету Міністрів України занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України від 03 березня 2009 року № 928.

Фортеця була збудована в Х столітті і розвинулася в кінці ХІ – на початку ХІІ ст.оліття у середньовічне місто епохи Київської Русі. Місто було зруйноване в середині ХІІІ ст. під час монголо-татарської навали. Фортецю було відбудовано у ХІV–ХV століття, як оборонний замок і використовувалась вона до ХVІІ століття. Перша літописна згадка про Дорогобуж датована 1084 року, а останнє повідомлення відноситься до 1208 року. Неодноразово Дорогобуж згадується як центр удільного княжіння, але порівняно тривалим було лише княжіння в Дорогобужі Давида Ігоревича (1084–1085, 1100–1112 рр.) і Володимира Андрійовича (1157–1170 рр.). У 1514 році князь Костянтин Іванович Острозький отримав привілей на відбудову замку і осадження в Дорогобужі міста.

Городище розташоване на північно-західному мисоподібному виступі високого корінного берега Горині у місці впадання в неї струмка. З півночі і заходу фортеця була захищена стрімкими схилами височини та заболоченою річковою долиною, а зі сходу природним рубежем був глибокий яр із джерелом (у кінці 60-х рр. ХХ століття на місті яру збудували колгоспний цегельний завод). Мисова площадка (дитинець) і південно-східна площадка не мають забудови, південна площадка зайнята сільськими садибами.

Городище складається з трьох укріплених частин – мисової (північної) площадки – дитинця та ще двох площадок окольного міста, які розташовані на південний схід і південь від дитинця.

Межа охоронної зони пам’ятки із західної, північної та східної сторін проходить за 20 метрів від підніжжя пагорба, на якому знаходиться Городище. На півдні територія Городища межує із територією поселення (посаду середньовічного міста), тут межа охоронної зони Городища проходить за 20 метрів від зовнішнього краю оборонного валу. Площа охоронної зони разом з площею городища – 7,5 гектарів.